Терпіннівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області

Зарахування дітей до 1 класу

Відповідно до наказу МОН «Про зарахування дітей до 1 класу» та наказу Терпіннівській ЗШ І-ІІІ ступенів № 03 від 31.06.2021 , на підставі заяв батьків і поданих ними відповідних документів, до складу здобувачів освіти 1 класу першочергово зараховано таких дітей:

Удовенко

Єланського

Багдасарян

Рогожину

Ломакіну

Масалабова

Ширвані

Тизикова

Місюру

Абібуллаєва

Івлієва

Пояс

Карімова

Відповідно до наказу МОН « Про зарахування дітей до 1 класу» та наказу Терпіннівській ЗШ І-ІІІ ступенів № 04 від 31.05.2021 , на підставі заяв батьків і поданих ними відповідних документів, до складу здобувачів освіти 1 класу на вільні місця зараховано таких дітей:

Чотанян

Кобзар

Директор школи О.ЧЕКАЛОВА

Якими діти народжуються— нівід кого незалежить, але внаших силах зробити їххорошими через правильне виховання.—Плутарх

Доброго дня, шановні батьки!

АчизамислювалисяВи, хто несе найбільшу відповідальність завиховання дитини?

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність завиховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання— забезпечувати матеріальні тапедагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального йфізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків єутримання своїх дітей доповноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» набатьків покладена відповідальність зафізичне здоров’я тапсихічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини допізнання світу, свого становлення якособистості, шлях дошкільного тапозашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я танавчальний заклад.

Увихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство йморальна чистота матері табатька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство ймайбутнє наших дітей було прекрасними.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

· Усвоїх відносинах іздитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть їївкожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Цедопоможе зміцнити вдитини впевненість увласних силах.

· Уникайте повторень слів «ні» і«неможна».

· Говоріть стримано, спокійно ім’яко.

· Давайте дитині тільки одне завдання напевний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

· Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

· Заохочуйте дитину довсіх видів діяльності, щовимагають концентрації уваги.

· Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань існу повинний відповідати цьому розпорядкові.

· Уникайте поможливості скупчень людей. Перебування увеликих магазинах, наринках, уресторанах тощо чинить надитину надмірно стимулюючий вплив.

· Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Рекомендації батькам покорекції тривожності дітей

Уроботі здітьми зтривожністю необхідно

· Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість уїхньому успіху, уїхніх можливостях;

· Виховувати правильне ставлення дорезультатів своєї діяльності, уміння правильно оцінитиїх, опосередковано ставитися довласних успіхів, невдач, небоятися помилок, використовувати їхдля розвитку діяльності;

· Формувати правильне ставлення дорезультатів діяльності інших дітей;

· Розвивати орієнтацію наспосіб діяльності;

· Розширювати ізбагачувати навички спілкування здорослими йодноліткам, розвивати адекватне ставлення дооцінок ідумок інших людей;

· Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу задопомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів напряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе зперсонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість істрах , оцінити їхякхарактеристики ігрових персонажів ,а неданої дитини,і наоснові психологічного «розототожнення» зносі єгнітючих переживань позбутися власних страхів.

· Несваріть дитину зате, щовона посміла гніватися навас. Навпаки, поставтеся донеї, доїїобурення зрозумінням іповагою: допоможіть їйусвідомити ісформулювати свої претензії довас.

· Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині проте, яквипереживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом ізнею власну форму висловлювання претензій.

· Поспостерігайте засобою. Дуже часто мисамі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно невибухне, яквулкан,яким уже неможна керувати. Набагато легше йкорисніше вчасно помітити своє незадоволення іпроявити його так, щоб непринизити дитину, незвинуватити, апросто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам ізформування вдітей адекватної самооцінки

· Необерігайте дитину від повсякденних справ, непрагніть вирішувати занеї всі проблеми, але інеперевантажуйте їїтим, щоїйнепосильно. Нехай дитина виконує доступні їйзавдання іодержує задоволення від зробленого.

· Неперехвалюйте дитини, але їнезабувайте заохочуватиїї, коли вона цього заслуговує.

· Заохочуйте вдитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, щоінші можуть бути кращеїї.

· Незабувайте заохочувати інших уприсутності дитини. підкресліть достоїнства іншого іпокажіть, щоваша дитина також може досягти цього.

· Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення доуспіхів іневдач. Оцінюйте уголос свої можливості йрезультати справи.

· Непорівнюйте дитини зіншими дітьми. Порівнюйте їїізсамою собою (тією, якою вона була вчорачи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки ізсором’язливими дітьми:

· Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте досебе друзів, беріть дитину вгості дознайомих людей.

· Неварто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати їївід небезпек, восновному придуманих вами, ненамагайтеся самі зробити все задитину, запобігти новим ускладненням, дайте їйпевну міру волі івідкритих дій.

· Постійно зміцнюйте вдитині впевненість усобі, увласних силах.

· Залучайте дитину довиконання різних доручень, зв’язаних ізспілкуванням, створюйте ситуації, вяких сором’язливій дитині довелосяб вступити вконтакт з«чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про щоцяцікава зчудовими картинками. Давайте запитаємо вбібліотекаря іпопросимо дати їїнам подивитися». Звичайно втакій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку настільки, щовітається тільки пошепки, відводячи очі, іневідриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно йчітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

· Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте їїзновими людьми.

· Підкреслюйте переваги ікористь спілкування, розповідайте дитині, щонового йцікавого видовідалися, атакож, яке задоволення виодержали, спілкуючись зтією чиіншою людиною.

· Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, щоефективно спілкується.

Принципи спілкування загресивними дітьми:

· Пам’ятайте, щозаборона йпідвищення голосу— найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності ізнявшиїх, виможете сподіватися, щоагресивність дитини буде знижена.

· Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати їїнаінші об’єкти. Дозвольте їйпобити подушку або розірвати «портрет» їїворога івипобачите, щовреальному житті агресивність уданий момент знизилася.

· Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Недопускайте при ній вибухів гніву.

· Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, щовилюбите, цінуєте іприймаєтеїї. Несоромтеся зайвий раз їїприголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, щопотрібна йважлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

· Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки зіншими. Треба звертати увагу нанедоброзичливі погляди один наодного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, вусіх батьків бувають моменти, коли ніколи йнеможливо контролювати дітей. Ітоді найчастіше виникають «бурі».

· Ненамагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину вїївиникненні ізахищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися впричинах їївиникнення.

· Після конфлікту обговоріть здитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, щопризвели доконфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу зконфліктної ситуації.

· Необговорюйте при дитині проблеми їїповедінки. Вона може утвердитися вдумці проте, щоконфлікти неминучі, ібуде продовжувати провокуватиїх.

Типи неправильного виховання всім’ї

Удитячому тапідлітковому віці виховний вплив батьків іблизьких єголовним уформуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, щовпливають наповедінку дитини.

1. Бездоглядність— дитина поза увагою батьків. Батьки йніби турбуються про неї, але восновному дитина полишена сама насебе. Їїдуховними потребами, захопленнями ніхто нецікавиться, анавчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю, тауваги батьків.

2. Впливає наповедінку дитини йнадмірна опіка збоку батьків— гіперопіка. Вцьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль закожним кроком. Упідлітків часто цей стиль викликає протест, щопризводить дозагострення взаємин.

3. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, щонавколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння їїздібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона вцентрі уваги— кумир сім’ї. виховується егоцентризм, виникають труднощі устворенні навичок систематичної праці тасамостійності.

4. Наступний тип— емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається всім’ях, деодин ізбатьків обтяжений дитиною, яка цепостійно відчуває, абож усім’ях, деєінша дитина, яка має більше уваги збоку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.

5. Для жорстких взаємин характерною ознакою єжорстоке ставлення зсуворим покаранням задрібні провини. Удитини формується страх перед батьками, жорстокість.

6. Часто можна почути від батьків: «Янемала змоги...», «Умоїх батьків небуло змоги...», «Явсе життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, невраховуючи їїінтелектуальних можливостей. Дитина немає змоги гратися, спілкуватися зоднолітками. Зчасом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи івиникненню тривожності. Ценадмірна вимогливість.

Звичайно, ценевсе, щопризводить допорушень поведінки тавиникнення шкідливих звичок.

Можливі йінші причини:

1. Особливості пубертатного періоду.

2. Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.

3. Різноманітні психічні травми— тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, якправило, неізольовано одне від одного, авкомплексі. Основним стимулятором євсе-таки сімейне виховання.

Поради виховання важких підлітків

1.Інтерес

З’ясуйте, щоподобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна булоб зним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, щоподобається вашим дітям. Можливо, цебуде непросто, але здатність співвідносити схильності йантипатії вашої дитини єважливою частиною побудови відкритих стосунків знею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2.Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам іобмеженням. Вони думають, щовже дорослі, щоможуть про себе подбати. Хоча цепочасти йтак, підліткам усе щепотрібні обмеження. Зновими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо нестримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, щовнеї буде більше волі, але при цьому йбільше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Винеповинні робити цезапідлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування єважливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо виспілкуватиметеся знею щодня. Довіра ґрунтується напрактиці. Їїможна збудувати тільки набагатогранних відносинах, нагарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, уякому живе ваш підліток, поставте себе найого місце, івизможете нетільки досягти довіри устосунках, але йкраще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, щовидбаєте про неї. Цедуже важливий фактор, тому щопідлітки почуваються комфортніше збатьками, які активно залучені вїхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися доненадійний однолітків запорадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їмкерівництво йтурботу, щоїмтак потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи небуло йнебуде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, яквивважаєте правильним, але єдеякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усеце, атакож зрозуміти, щовинеєдиний утакій ситуації.

Підлітковий вік триває невічно, тому нетреба зациклюватися наньому, щоваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили йувагу, допоможіть дитині впоратись зїїпроблемами істати відповідальним дорослим. Виж мріяли проце, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому визахочете побачити результати негайно. Але убільшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину успеціальний центр виправного впливу, іцетакож потребуватиме від вас терпіння, поки програма непочне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти всобі терпіння, токеруватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но випомітили щовдитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх щедотого, яквивважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, щовинезбираєтесь сидіти, склавши руки, йдозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких винесхвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину ітривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

Убагатьох випадках батьки несходяться вдумках проте, яке рішення їмнеобхідно прийняти щодо ситуації, вяку потрапила їхня дитина. Ужодному разі нерозказуйте про цесвоєму синові чидоньці. Вимаєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, щовидієте спільно, однією командою, івона незможе втекти під захист одного збатьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси науспіх

Якзапобігти обману?
Пам’ятка для батьків

1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть їїнезате, щовона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть їїпросто зате, щовонає.

2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але недитиною загалом.

3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо єоб’єктивні причини ічерез якісь обставини винезуміли дотриматися своєї обіцянки, невважайте негідним для себе пояснити дитині причин, зякої порушилиїї.

4. Будьте відвертими здитиною. Упобудові правильних ічесних відносин украй важливе бажання дитини бути звами відвертим. Цебажання можна йпотрібно стимулювати. Інколи висамі можете стати ініціатором ігрової ситуації, дедитина, яка потрапила вскрутне становище, наприклад зламала квітку увазі, має зробити свій внутрішній вибір накористь правди. При цьому можете сказати, щовизнаєте, хто зламав нещасливу квітку, ікраще булоб, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна булоб змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість условах таінтонації.

5. Можна засуджувати дії дитини, але непочуття, хоч якимиб небажаними чинедозволеними вони були. Якщо ціпочуття з’явилися, отже для цього єпідстави.

6. Незадоволення діями дитини неповинно бути систематичним, інакше воно переросте уїїнеприйняття.

7. Поступово, але неухильно знімайте ізсебе турботу тавідповідальність заособисті справи вашої дитини іпередавайте їхїй.

8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їйнаслідки цього вчинку. Зробіть цебез сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, щовона неодна усвіті, щокожний вчинок має свій відголос— позитивний йнегативний. Таке пояснення допоможе їйнавчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки їїдій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме іставатиме «свідомою».

9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, анеробіть їйпогано.

10. Умійте прощати. Якщо виввели вдома «статусні» взаємини, без знижки навік малюка виризикуєте виховати замкнену ібоязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш завсе, щонанеї чекає невідворотне істроге покарання. Відчуття самозбереження ібажання уникнути стає визначальним чинником вповедінці. Ітут добрехні— один крок.

11. Посмійтеся разом. Нанесуттєву брехню можна відповісти згумором. Насамперед цестосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись урамках гри, миніби говоримо дитині: «Тизнаєш, щоязнаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.

12. Заохочуйте чесність. Незалишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам учомусь. Повірте, щотакі миті вжитті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Незабудьте пояснити, вчому їїпомилка, але змістіть акцент намомент істини— нате, щовипишаєтесь тим, щоваш малюк росте чесною людиною.

13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина— цедовеликої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу нате, щовиминаєте, навіть неозираючись. Вивиховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати уприсутності дитини. Інколи вцій брехні дитині відводиться визначена, нехай наперший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, дотелефону івідповідай, щомами вдома немає»,— кажете виізакладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.

14. Любіть своє дитя. Якщо вилюбите свою дитину— неуникайте шансу дати їйцевідчути. Повторюйте частіше цізаповітні слова: «Ятебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, щолюбитеїї. Так вирозвинете вдуші малюка упевненість, щопопри здійснені ним помилки, щовін все одно улюблений ідорогий вам, щовизасуджуєте його вчинок, анеособистість загалом.

Правила бесіди заспособом активного слухання

Якщо вихочете послухати дитину, обов’язково поверніться донеї обличчям. Дуже важливо, щоб їїіваші очі були наодному рівні.

1. Якщо виспілкуєтесь іззасмученою дитиною, неварто ставити їйзапитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали устверджувальній формі. Здавалосяб, різниця між стверджувальним реченням незначна, іноді цеслабка інтонація, ареакція наних буває різна.

2. Дуже важливо убесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще завсе помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися усвоїх переживаннях іодночасно повніше відчути, щовипоруч. Якщо їїочі дивляться ненавас, авбік чивона «заглиблена усебе», продовжуйте мовчати: удитини відбувається зараз дуже важлива внутрішня робота.

Бесіда заспособом активного слухання незвична для нашої культури, нею оволодіти непросто. Однак результати приємні:

· Зникає чипринаймні сильно зменшується негативне хвилювання дитини. Тут виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі;

· Дитина, впевнившись, щодорослий готовий їїслухати, починає розповідати про себе все більше.

· Дитина сама просувається увирішення своєї проблеми.

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток
(психолого-педагогічні рекомендації гендерного виховання)

· Ніколи незабувайте, щоперед вами непросто дитина, ахлопчик чидівчинка звластивими їмособливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати інавіть любити їхтреба по-різному. Але обов’язково— сильно.

· Ніколи непорівнюйте хлопчиків тадівчаток, неставте одних заприклад іншим: вони різні, навіть забіологічним віком— дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.

· Незабувайте, щохлопчики ідівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик,по-різному сприймають простір іорієнтуються вньому, аголовне— по-різному осмислюють усе, зчим стикаються уцьому світі. Івже, звичайно, нетак, якмидорослі.

· Пам’ятайте: коли жінка навчає тавиховує хлопчиків, їймало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе удитинстві зними— неправильно іморально.

Дорослі, якщо увас проблема успілкуванні здитиною, якщо винерозумієте один одного, непоспішайте звинувачувати вцьомуїї.

· Неперестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності істаранності увиконанні вашого завдання.

· Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам удитячому садку, вшколі, так івпобуті, включати вних момент пошуку, щопотребує кмітливості. Нетреба заздалегідь розповідати іпоказувати, щоіякробити. Варто підштовхнути дитину дотого, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.

· Здівчатками, якщо їмважко, треба разом, допочатку роботи, розібрати принцип виконання завдання, щоіяктреба зробити. Водночас їхтреба поступово вчити діяти самостійно, анетільки зазаздалегідь відомими схемами, підштовхувати допошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.

· Незабувайте нетільки розповідати, айпоказувати. Особливо цеважливо для хлопчиків.

· Ніколи нелайте дитину образливими словами занездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись нанеї звисоти власного авторитету. Цезараз вона знає івміє гірше завас. Настане час, і, принаймні, вякихось галузях, вона знатиме івмітиме більше від вас. Аякщо тоді вона повторить тісамі слова, щоїйзаразви?

Пам’ятайте, щомичасто недооцінюємо емоційну чутливість ітривожність хлопчиків.

· Якщо вам треба насварити дівчинку, непоспішайте висловлювати своє ставлення донеї— бурхлива емоційна реакція заважає їйзрозуміти, защоїїлають. Спочатку з’ясуйте учому їїпомилка.

· Сварячи хлопчика, викладіть коротко йточно, чим винезадоволені, тому щовін довго незможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, ідитина перестане вас слухати ічути.

· Перш ніж лаяти дитину заневміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.

· Знайте, щодівчатка можуть вередувати, здавалосяб, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики вцьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їмзаценетільки марно, айаморально.

· Майте наувазі, щодорослий, який лає дитину зате, щовона чогось незнає абр невміє, подібний долікаря, який лає людину затещовона, захворіла.

· Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть нестільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, невтратила інтересу донавчання, відчула смак допізнання нового, невідомого незрозумілого.

Пам’ятайте, щодля дитини чогось невміти, щось незнати— ценормальний стан речей. Натевона йдитина. Цим неможна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу взнаннях.

· Дитина неповинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, непомиляючись. Намагайтеся невиробити внеї страху перед помилкою. Почуття страху— поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, тайпросто радість життя іпізнання.

· Винеідеал, азначить, незразок наслідування вусьому ізавжди. Тому незмушуйте дитину бути схожою навас.

· Визнайте задитиною право наіндивідуальність, право бути іншою.

· Для успішного навчання мимаємо перетворити свої вимоги набажання дитини.

· Запам’ятайте: маленькі діти небувають ледачими. «лінощі» дитини— сигнал неблагополуччя увашій педагогічній діяльності, вобраній вами методиці роботи знею.

· Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Виповинні знати:

· Зким приятелює ваша дитина.

· Депроводить вільний час.

· Чинепропускає занять вшколі.

· Вякому вигляді або стані повертається додому.

Визобов’язанні помітити івідреагувати, коли:

· Вдомі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

· Вдомі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (цеможе свідчити про куріння сигарет ізнаркотичними речовинами)

· Вдомі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (цеможе свідчити про вживання наркотичних речовин).

· Вдомі з’явилися ліки, які діють нанервову систему іпсихіку (з’ясуйте, хто ізякою метою їхвикористовує).

· Вдомі надто часто чути запах засобів побутової хімії— розчинників, ацетону тощо (цеможе свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

· Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду таповедінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів навенах, розширення зіниць тощо.

Анкетування
«Які вибатьки?»

Більшість батьків свято переконані, щовони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, аінші— несоромляться жалітися наних... Стосунки батьків ідітей— вічна проблема, зякою зіштовхується кожне покоління. Чому водних сім’ях— мир іспокій, авінших— сварки, крики іскандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками винасправдіє?
Націзапитання допоможе відповісти цей тест.
Виберіть свої варіанти відповідей на10запитань іпозначтеїх.

1. Чичитаєте висвоїй дитині книжки перед сном?
—систематично— 3;
—інколи— 1;
—ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо)— 0;
—анавіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? —2.

2. Чидовіряє вам дитина свої таємниці іпереживання?
—ухвилини відвертості— так— 3;
—про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих— 4;
—анавіщо мені їїтаємниці? —1;
—якмені знадобиться дізнатися, натисну— івсе скаже— 2.

3. Скільки часу задень виспілкуєтесь здитиною?
—стільки, скільки конче необхідно— 2;
—зранку доночі— 4;
—увесь вільний час— 3;
—янемаю часу для спеціального спілкування— 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) незадоволена поведінкою чирезультатами навчання вашої дитини, щовизробите?
—дам прочухана, недозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо— 2;
—допоможу дитині розібратися вситуації (зрозуміти складний матеріал)— 3;
—дитина отримала зауваження (погану оцінку)— нічого страшного, наступного разу виправиться— 1;
—влаштую скандал виховательці (вчительці)— 4.

5. Якваша сім’я проводить літній відпочинок?
—тато— водин бік, мама— вдругий, діти— добабусі (втабір тощо)— 1;
—намагаємося провести відпочинок разом— 3;
—відправляємо дітей добабусі чивтабір, асамі їдемо відпочивати— 2;
—куди дитина захоче, туди йпоїде— 4.

6. Після сварки здитиною хто першим починає миритися?
—той, хто першим усвідомить свою провину— 3;
—ніхто ініколи, все налагоджується само собою— 1;
—певна річ, дитина, вонаж наймолодша— 2;
—завждия, шкодаж дитини! —4.

7. Чинамагаєтеся вивиконати всі бажання своєї дитини?
—так, стараюся виконати усі— 4;
—так, якщо маю кошти ічас— 3;
—бажання— так, примхи— ні— 2;
—цедіти мають виконувати бажання дорослих— 1.

8. Якчасто видаєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
—постійно— 2;
—невтручаюсь вжиття дитини— 4;
—уразі необхідності— 3;
—давати поради івчити жити— безнадійна справа, тому яусім раджу цього неробити— 1.

9. Чиздатні вивіддати свою дитину надовго (більше місяця) навиховання державному закладу чиродичам?
—тільки якщо нема іншого виходу— 3;
—так яіроблю— 2;
—ніколи всвіті— 4;
—дезахоче, там іжитиме— 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші іпотратила насвої витребеньки, щовизробите?
—шкуру здеру! —2;
—поговорю, поясню, чому так неможна робити— 3;
—тойнехай, «все найкраще— дітям!»— 4;
—вмоєму домі гроші неваляються абиде— 1.

Атепер підрахуйте суму балів заусі ваші відповіді.
Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10до15балів
Ви— байдужа мати чибатько. Для вас дитина— другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб несказати тягар. Ваше життєве кредо: «Хочу пожити для себе!», ісаме нацьому базуються ваші стосунки здитиною. Оскільки виживете тільки власним життям, вякому для дитини місяця нема, товаша байдужість, відповідно, рано чипізно викличе байдужість довас збоку дитини. Рік урік емоційна відстань між вами ідитиною зростатиме ізрештою перетвориться напрірву. Винепотребуєте іневідчуваєте радості ітепла від спілкування здитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте істане самостійною, порвуться йціниточки, тож вистанете непотрібні одне одному навзаєм.

Від 16до25балів
Ви— тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, наякому «все тримається», вивимагаєте від дитини незаперечного послуху іпокірності. Для вас існує лише ваша думка, адумка, бажання, проблеми дитини вас нецікавлять, оскільки неєважливими. Витвердо знаєте, яктреба виховувати дитину, ічітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює ідоводить дошаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, щозамикається всобі імовчки, покірно вислуховує ваші нотації тавиконує ваші вимоги. Цілком можливо, щоколи «ваша слухняна овечка» виросте, топочне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого винавчали довгі роки. Аможливо, збереже зовнішню слухняність інамагатиметься триматись від вас якнайдалі...

Від 26до34балів
Ви— справді хороша мати чибатько. Маєте повний контакт здитиною, знаєте їїтаємниці, проблеми, радощі йболі. Дитина вважає вас своїм другом, нехоче засмучувати вас своєю поведінкою, аякщо все-таки так стається, товишвидко знаходите порозуміння, іконфлікт непереростає ухронічні скандали. Визнаєте свою дитина іможете передбачити їїреакцію чиповедінку упевних ситуаціях. Дитина почувається захищеною усім’ї. Увас справжні близькі стосунки, щонепереходять впанібратство, бовивмієте зберігати дистанцію іавторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35до40балів
Ви— прислуга своєї дитини. Завласним бажанням виобслуговуєте їїнетільки впобутовому сенсі, айуморальному: дитина крутить вами, яксобі хоче, пристосовує вас досвоїх потреб івиконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові дотого, щоколи вона виросте, тонебуде рахуватися звами. Можливо, висвідомо приносите себе вжертву, але задумайтесь щейпро таке: плекаючи егоїста, вивиростите нещасну людину, борано чипізно ваша дитина з’ясує, щосвіт таки некрутиться тільки навколо неї. Іхтозна, чизможе вона зцим примиритися...

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Не залишайте дітей без нагляду!